ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ В ІНТЕРНЕТІ: 10 СПОСОБІВ ЗБЕРЕЖЕННЯ ВАШИХ ОСОБИСТИХ ДАНИХ
Уявіть собі гігантську глобальну мережу, в якій потрапили в пастку до двох мільярдів мух. Більшість з цих нещасних істот не знають, що вони опинилися в пастці. Зрештою, вони весело блукають в Інтернеті. Деякі з них навіть уявляють, що можуть втекти, якщо захочуть. Пам’ятаймо, що безпека в інтернеті – це не лише безпека критичної інфраструктури. Це безпека нашого життя.
Єдиний спосіб уникнути нашого скрутного становища – відмовитися від світу таким чином, як це робили колись ченці. Оскільки ми не збираємося цього робити, нам доводиться стикатися з реальністю: ми опинилися в пастці системи, в якій все, що ми робимо, контролюється і записується, і в якій конфіденційність є справою минулого. Все, що ви робите з сучасним обладнанням зв’язку, залишає цифровий слід. І цим слідом йдуть не просто гігантські корпорації, а й уряди та їх служби безпеки – так яскраво проілюстровані одкровення Едварда Сноудена.
Вражає те, наскільки безтурботними є багато людей. Це тому, що вони не знають про ступінь та всебічність спостереження? Або це якийсь дивний прояв Стокгольмського синдрому – дивний випадок, коли ув’язнені виявляють позитивні почуття до своїх гнобителів? Те, що ми дізналися, перш за все, від витоків інформації Сноудена, полягає в тому, що масштаби та можливості спостереження за нами набагато більші, ніж будь-хто уявляв.
Більшість людей припускали, що більшість незашифрованих повідомлень є вразливими, і деякі припускають, що деякі зашифровані повідомлення (наприклад, Skype) мали прихований дірки. Але ніхто не зрозумів, що всі технології шифрування, які регулярно використовуються для захисту онлайнових передач даних (https, SSL, VPN та 4G-шифрування), а також щось, що відбувається через Google, Microsoft, Facebook і Yahoo, були порушені.
Це означає, що ніяка форма електронних комунікацій, що обробляються комерційними компаніями, тепер не може вважатися безпечною. І навіть існує підозра, що близько 90% повідомлень, що передаються через мережу TOR, використовують шифрування, яке також може бути зламано. Що ви можете зробити, якщо ви переживаєте про конфіденційність? Чесна відповідь полягає в тому, що немає єдиного рішення: якщо ви збираєтеся використовувати телефони (мобільні або стаціонарні) та Інтернет, то ви неодмінно залишите слід.
Але існують речі, які ви можете зробити, щоб зробити ваші повідомлення більш захищеним. Ось 10 правил безпеки в інтернеті, яких ви б мали дотримуватися.
Правила безпеки в інтернеті: 10 кроків
1. Електронна пошта та безпека в Інтернеті.
2. Шифрування.
Шифрування вважалося сферою винятково гіків та математиків, але багато чого змінилося останніми роками. Тепер це основне питання вашої безпеки в інтернеті. З’явилися різноманітні загальнодоступні інструменти шифруванням (і розшифровки) електронної пошти та файлів. Наприклад, GPG для пошти – це плагін з відкритим вихідним кодом для програми Apple Mail, який дозволяє легко шифрувати, дешифрувати, підписувати та перевіряти електронні листи за стандартом OpenPGP.
Для захисту файлів новіші версії операційної системи Apple OS X поставляються з FileVault, програмою, яка шифрує жорсткий диск комп’ютера. Ті, хто працює з Microsoft Windows, мають подібну програму. Це програмне забезпечення буде розбивати ваші дані, але не захистить вас від державних органів, які вимагають наявності вашого ключа шифрування відповідно до Положення про законодавство про розслідування (2000 рік), тому деякі шифрувальники рекомендують TrueCrypt, програму з дуже цікавими можливостями.
3. Веб-серфінг
Оскільки, перегляд веб-сторінок напевно є тим, що користувачі Інтернету роблять найбільше, варто серйозно ставитися до безпеки та конфіденційності веб-браузера.
Якщо ви не вважаєте, що ваш клік-потік (журнал сайтів, які ви відвідуєте) насправді є державною власністю, можна подумати про використання вільнодоступних інструментів, таких як Tor Browser, щоб його приховати.
4. Хмарні сервіси та безпека в Інтернеті.
Правила безпеки в інтернеті стверджують, що вам слід уникати всіх хмарних сервісів (Dropbox, iCloud, Evernote тощо). Ваша позиція повинна полягати в тому, що будь-що, що зберігається в таких системах, потенційно доступне для інших. І якщо ви повинні довіряти їм дані, переконайтеся, що дані зашифровані.
5. Зберігання та архівування файлів.
Все більша кількість людей, використовує власні служби хмарних технологій, використовуючи продукти, такі як PogoPlug та Transporter, які надають послуги типу Dropbox, але на підключених до Інтернету дисках, якими ви володієте та керуєте. І якщо ви зберігаєте конфіденційні дані на USB-накопичувачу, переконайтесь, що він зашифрований за допомогою TrueCrypt.
6. Соціальні мережі.
Кібер-злодії полюють в Інтернеті не лише за даними ваших платіжних карток. Видаліть свій обліковий запис Facebook. Тоді ви будете почуватися в безпеці. А якщо ви повинні використовувати його, не додавайте свою дату народження в свій профіль. Навіщо надавати особисті дані злодіям? І пам’ятайте, що незалежно від ваших налаштувань конфіденційності, ви не маєте контролю над інформацією про вас, яка відкрита вашими “друзям”.
7. Дані про місцезнаходження.
Уникайте використання таких служб, як FourSquare (і подібних), для яких потрібна інформація про місцезнаходження.
8. Бездротові послуги.
Правила безпеки в інтернеті радять вимкнути Bluetooth за умовчуванням на всіх своїх мобільних пристроях. Увімкніть його лише тоді, коли вам явно потрібно його використовувати. Аналогічно, будьте обережні, використовуючи відкритий wifi в громадських місцях. Насамперед, переконайтеся, що будь-який сайт, з яким ви взаємодієте, використовує HTTPS, а не незашифровані HTTP-з’єднання. Хтось поруч може використовувати Firesheep, щоб побачити все, що ви робите.
9. Особиста безпека.
Забудьте про пароль, придумайте парольну фразу – тобто безглузде речення, яке ви пам’ятаєте, – і зробите деякі перетворення (перший і третій літери кожного слова), щоб ви могли згенерувати сильний пароль від нього кожен раз. Або скористайтеся програмою керування паролями, як-от LastPass або 1Password. І якщо служба пропонує багатофакторну аутентифікацію, скористайтеся нею.
10. Пошукові системи та безпека в Інтернеті.
Всі великі пошукові системи відстежують вашу історію пошуку та створюють профілі на вас, щоб надавати персоналізовані результати на основі вашої історії пошуку. Якщо ви хочете вийти з цього “фільтрувального міхура”, вам потрібно перейти до пошукової системи, яка не відстежує ваші запити. Найбільш очевидним є химерно названий, але досить ефективний DuckDuckGo.
КІБЕРБУЛІНГ ТА ЧАТ-БОТ “КІБЕРПЕС”
Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через:
- поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах;
- повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.
За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.
Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот “Кіберпес”. У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу.
Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.
У чат-боті “Кіберпес” можна знайти інформацію про те:
- що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
- як визначити контент, що містить кібербулінг;
- що робити, якщо вас кібербулять;
- як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
- як попередити кібербулінг;
- як не бути кібербулером.
ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ В ІНТЕРНЕТІ: ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ “STOP SEXTING”
Сексуальне насилля онлайн – один з викликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.
Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі.
Кібергрумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.
Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей.
Звертаємо увагу: якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.
Освітній проєкт #stop_sexтинг за підтримки МОН, Мінцифри та Уповноваженого Президента України з прав дитини створили навчальні матеріали для батьків і педагогів щодо упередження та протидії сексуальному насиллю в Інтернеті:
- - Урок «Інтимні селфі в інтернеті» для 7-11 класів
- - Квест «#не_ведусь» для 9-11 класів
Немає коментарів:
Дописати коментар